Добавлено (31.01.2012, 18:48)
---------------------------------------------
ЗАДАВАЙТЕ ВОПРОСЫ О ПРОИСХОЖДЕНИИ, ЗНАЧЕНИИ ФАМИЛИЙ И Т. П. ДАМ БОЛЕЕ ПОДРОБНУЮ И
ДОСТОВЕРНУЮ ИНФОРМАЦИЮ, ЧЕМ НА МНОГОЧИСЛЕННЫХ САЙТАХ.

Добавлено (03.02.2012, 16:25)
---------------------------------------------
Також записую односкладові українські прізвища : Сак,Сук,Рак,Жук,Тхір,Тхай,Шам,Гук,Гак,Гринь,Проць,Дзись,
Джос,Джміль,Тур,Лось,Гресь,Лень,Сень,Крук,Крюк,Пронь,Смик,Грозь,Жмур,Бевзь,Гуц,Гоц,Куц,Куць,Гузь та ін.
Найкоротше і,мабуть,не тільки українське,а взагалі словянське прізвище - Ус,записане за вимогами російської
орфографії,бо зараз би по-українському було б Вус.
Хто знає подібні прізвища,не тікайте,напишіть мені.

Добавлено (03.02.2012, 20:45)
---------------------------------------------
Про походження прізвища ПОКИНЬТЕЛИЦЯ його носії переказують таку історію.Парубок найнявся до багатія на літо
в строк і заробив телицю.Додому було далеченько ще й до всього треба було поромом переплисти якусь значну
річку.До перевозу він дістався увечері.Рейс порому був останній.Треба сказати,що перевізники часто й густо були
пройдисвітами або й зовсім людьми злодійкуватими.Коли парубок-заробітчанин підвів худобину,поромщик зарепетував:"Не заводь,бо буде перегрузка!"Той спитав,що ж йому робити?Хитрий перевізник сказав,що краще продати,бо ночувати на переправах небеспечно - тут ошиваються різні вуркагани.Парубок продав за безцінь,бо
він добре розумів,що може залишитися не тільки без телиці.Звичайно,покупцем був сам поромщик.Напевно ж,він
був і головним злочинцем на переправі вночі.Свідками цієї події були односельці парубка-невдахи,які дали йому
прізвисько Покиньтелиця,яе згодом стало задокументованим прізвищем.По-російському (Краснодар) записано
"Покинтилица".

Добавлено (03.02.2012, 21:23)
---------------------------------------------
Такі прізвиська виникали (й виникають) й пізніше,але вони вже десь від кінця 19-го сторіччя не ставали прізвищами
вже тому,що майже у всіх були документи.На Тамані,в станиці Старотитарівській,яка є прямим спадкоємцем запорозького Титарівського куреня у 1920-ті роки місцевий козак на прізвище Перелович мав дуже вперту вдачу.
Оскільки рельєф таманський дуже горбистий,станишники для перевезення снопів із степу додому або на токи "спря-
галися",тобто об'єднувалися тягловою худобою.Дядько Перелович був не з таких - він рвав своїх биків та коней,але
ні з ким в спілку не йшов.За це йому причепили "поганяло" "Перервигора".Це прізвисько невдовзі приклеїлося до
цілої його родини,що вже дехто в 30-ті роки й забув їхнє справжнє прізвище.

Добавлено (04.02.2012, 19:30)
---------------------------------------------
СЕРЁГА,Чепинога - довольно распространённая фамилия.У меня почти сосед был дед Чепинога."Цепляй-нога" - драз-
нилка(прозвище)человека с одной покалеченной ногой.Кстати,дед наш был на ноги здоров, бабка точно загребала
ногой,по иронии судьбы.А вот за "Жуйборода" большое спасибо - впервые слышу!В укр. яз. "борода" - это и борода
(волос) и подбородок.Судя по тому,что почти все укр. фамилии,исходящие от слова "борода" идут от первого его значения(подбородок):Безбород(ь)ко - человек с маленьким подбородком,Кривобородько - со скошенным подбородком,то и в нашем случае нужно иметь это в виду.Из этого типа знаю две - Забгайборода(очень редкая) и
Майборода(частая).Эта последняя - "Имей-борода" скорее всего возникла как прозвище бородатых людей,т.е с воло-
сяным покровом нижней части лица.Забгайборода - "Замеси,запихни,затолкай -борода" скорее всего поначалу было
прозвищем человека или с маленьким подбородком(куда-то "запихнувшего" свой подбородок),или постоянно теребящего,мнущего подбородок или бороду."Жуйборода" наталкивает на такое размышление.Помню,в детстве в станице нередко парни где-то от 12 до 18 лет имели не очень красивую привычку закусывать,втягивать в рот ниж-
юю губу аж до подбородка,будто бы они были постоянно озабочены и глубоко размышляли.А поскольку в пацанячей
среде очень сильно подражательство,то от старшего соседа эту привычку перенял и я,но вскоре мне надоело же-
вать губу.Очень правдободобно,что людей с именно такой странностью называли "жуйбородами".Один мой родствен-
ник до старости "жевал бороду".Представить,чтобы кто-то жевал волосяную бороду несколько трудней.По крайней мере, я такого не видел.

Добавлено (08.02.2012, 11:35)
---------------------------------------------
В обязанности коменданта одного из совхозов входило получать почту на контору и только что начавший заселяться
посёлок - центральную усадьбу совхоза.Когда мужчине выдали газеты и письма, дали ведомость,чтоб он расписался
в получении.Комендант быстро черкнул и протянул бумагу оператору.Та возмутилась:"Шо ви там дряпнули якусь закар-
лючку!Пишіть всю фамілію,бо як шо случиться,крайнього не найдеш!"Ответ был такой:"Більше,чім є,не напишу - ото і все!" Операторша в очках присмотрелась и засмеялась - действительно,фамилия был написана полностью - "Ус".

Добавлено (08.02.2012, 12:23)
---------------------------------------------
Хто добре знає українську літерауру кінця 19-го - початку 20-го століття? Хто є автором оповідання про рекрутський
набір десь на наддніпрянському белебні - можливо,О.Кониський, А.Тесленко, Л.Яновська, С.Васильченко? Сюжет
такий.Після кількох перекличок серед новобранців не виявилося парубка на прізвище Коробка.Але чомусь один
не відгукувався на жодне.Комісар його спитав:"Як ти називаєшся?"Той спокійно відповів:"Цапенко!"Але в реєстрі
ніякого Цапенка не було.Комісар почав допитуватись:"З якого ти села?Хто в тебе пан" "Цапенко" назвав село й пана,
що значилися й у Коробки."А хто ж це тебе,хлопче,Цапенком прозвав?"Той відповів:"Ніхто мене так не прозивав!
Це мого діда такички почали дражнить - він до дівок був охочий, а як його гнали, то він через тини як той цап
стрибав.От його й прозвали Цапом, а його синів Цапенками через нього та й нас все село так дражнить!""Ех,дурню
ти,дурню! Ніякий ти не Цапенко, а в пана Коробкою записаний! І батько твій Коробка,й дід Коробкою був!"

Добавлено (08.02.2012, 16:59)
---------------------------------------------
ЕСЛИ У ВАС ТРУДНОСТИ С РЕГИСТРАЦИЕЙ , ТО МОЖЕТЕ ОБРАЩАТЬСЯ ПО э-мэйлу
yalmazov@bk.ru

Добавлено (08.02.2012, 19:29)
---------------------------------------------
ПТАШИНІ ПРІЗВИЩА
байка

У лісі свято - вибори до ради,
Чи то до думи , чи якоїсь влади.
Усе готове - урни й бюлетені ,
Агітаційні змовкли теревені.
В одній печері - виборча дільниця ,
Там голова комісії - Куниця ,
А секретар - Лисиця.
Перед печерою музИки грають ,
Усіх на вибори скликають.
От потихеньку різна звірина
Голосувати з нетрів вирина .
В комісії кипить робота -
Загублено Єнота ,
А ВедмедЯ аж двічі занесли
(Робили списки ті Осли):
На букву "ве" - "Ведмідь" й на "ем"- "Медведь",
То й "МедведЯ" из списка геть!
Якась пенсіонерка Сарна
Дзвонила та просила гарно
Та так культурно ,
Щоб привезли додому урну .
Один з комісії - ну ,прямо гуморист ,
Такий в антропоніміці мав хист!:
"Ну,прізвища - це просто сміхота ,
Від реготні підірвеш живота!
Ну, ти диви:Сова , Ворона , Грак ,
Посмітюх , Снігурець та Шпак ,
А це на -о,ще гірше , Соловейко ,
Сіренька репана сімейка.
У нас птахи - справжнісінькі ледаща ,
Ну , що ,скажіть , не помінять на краще:
Совін , Воронський , Граков та Шпачук ,
Посмєтюхов та Снігурчук !
* * *
А знаєте , хто глузував з птахів?
Вепр лісовий на прізвище Кнуревич ,
Щось так ,а ,може , Кабаневич .

Ну , що тут скажеш ? Є "учені",
Що сиплють ,наче з жмені -
Почують прізвище - і все про тебе знають,
Самі ж краплини розуму не мають.

Добавлено (10.02.2012, 14:53)
---------------------------------------------
В нашем призыве было много молдаван и гагаузов - и из Молдовы, и из Одесской области.Болгары и даже "наши"
албанцы были.У гагаузов фамилии в основном заканчиваются - на "-оглу"(сын):Танасоглу(Танаса,т.е. Афанасия сын),
Демерджиоглу(кузнеца сын) и т. д.Но есть и простые прозвищные фамилии,никак не оформленные.Например,у нас в
батарее был Витя Узун("узун" в гагаузском,турецком и др. тюркских языках- "длинный").Витя совершенно не соответ-
ствовал своей фамилии - от силы метр-шестьдесят с сапогами.Возможно,у них такая низкорослая порода и была, а
длинными их прозвали в насмешку.Такие чудачества имели место у запорожцев.Одного молдаванина сами земляки,
обращаясь по-молдавски, называли "Две Копейки".Я спросил, а мне предложили самому перевести его фамилию -
"Дойбань".Как могла появиться такая фамилия?Ну,понятно,что "Гыштэмултэ"("гусей много") закрепилась за хозяином
большого стада гусей,а вот "2 копейки"...

Добавлено (10.02.2012, 18:26)
---------------------------------------------
У червні-липні 1942 року,коли німці йшли на Краснодар, наших жінок та молодь ганяли копати протитанкові рови - комусь показалося,що окупанти на них дуже засядуть.Одна моя родичка була на цих роботах і потоваришувала з
ровесницею з якоїсь іншої станиці.Перед розлукою вона спитала в подруги:"Скажімо одне одному на прощання свої
фамілії ! Я - Шило." "О ! - каже здивовано та,- а я Швайка !" Моя родичка спочатку не повірила,думала,що це жарт.
Вийшло,що правда.Швайка - це так би мовити родич шилові,пробивачка-проколювач з гострим кінцем та кільцем
зверху.

Добавлено (11.02.2012, 15:40)
---------------------------------------------
Чи знаєте ви,що в європейських народів найпоширенішими прізвищами є ті,що походять від назви професії "коваль"?
Це наше Коваленко + Ковальчук,Коваль,Ковалюк,Ковалів,Ковалько,Коваленчук,Ковалик,Ковальський,Ковалевський
та інші;російські Кузнецов та Ковальов;англійські Сміт та Смітсон;німецьке Шмідт;іспанське та португальське Ферейра;
угорське Ковач;болгарське Демерджиев;вірменські Демерчян та Налбандян;у тюркомовних народів Демерджи та
Демерджиоглу тощо.При цьому молдавани й румуни,як не дивно,є винятком - прізвища Ферару(коваль) та Потковару
(коваль,що тільки підковував коней та катрюків) відомі,але не поширені.Справа в тому,що на цих територіях ковалями
були майже виключно цигани,а вони не зовсім вписувалися в румунсько-молдавську антропонімну картину.У Банаті,
який поділений між Румунією,Сербією та Угорщиною до середини 19 ст. жило багато циган,які кували залізний посуд -
цеберки,казани та ін.Їх називали "келдерарі",тобто "цеберники".Коли промисловість дуже посунула ковальські товари
з ринку геть,ці келдерарі стали розселятися по всій новоутвореній Румунії,перейшли російський кордон.Отже,прізвище Келдерар(ь) найчастіше належить циганам і є назвою етнічної групи,а не професії.

Добавлено (11.02.2012, 18:14)
---------------------------------------------
Хоч "ковальські" прізвища дуже поширені в Україні і на Кубані,але в нашій станиці їх довго не було.Аж поки не наї-
хали Коваленки з сусідніх станиць,хуторів та сіл.Один такий Коваленко - Григорій Петрович був ветераном війни,бригадіром та ще якимсь дрібним начальником.Після війни примушував колгоспників,у т.ч. й вдів , купувати об-
лігації державної грошової позики,лотереї тощо.Звичайно,що людям це аж ніяк не подобалося.До того ж він дуже
"суворо карав" "розкрадачів громадського та державного майна",тобто трусив,як грушу,всякого,хто виходив з саду
чи з поля.При цьому демонстративно говорив тільки "по-культурному" - по-російському,аби показати свою зверхність
і "образованість".Люди цього не забули й усякого разу "видумляли",яку б шпильку йому закинути.Я був свідком
такої події.Сусіди затіяли якусь гулянку,туди-сюди й дійшло до співів.А компанія,треба сказати,була співуча. І от чую
- гарно так виводять:
Вийди,Грицю,й на вулицю,
Вийди,Коваленку,
Заграй міні в сопілочку
Стиха помаленьку!
Сопілочка з деревця,
Дубовоє денце,
Знать,у тебе,козака,
Таке щире серце!

Та "Гриця" й "Коваленка" так голосно й чітко виспівали і при тому в той момент,коли Г.П.Коваленко проходив вулицею.

Добавлено (11.02.2012, 20:30)
---------------------------------------------
А треба ж не тільки про людей, а колись і про себе.Моє прізвище - Алмазов - азербайджансько-дагестанського кореня,від імені Алмаз.Скоріше,це старовинне тюркське Олмес - "не буде",тобто оберегове ім'я,щоб не помітила
нечиста сила,як руські Некрас,Небудько тощо.Потім з арабської прийшло слово "алмаз" для означення
дорогого камінця.Це слово поглинуло первісне значення й ім'я стало повністю асоціюватися з цим дорогим
ізотопом вуглецю.До школи я думав,що моє прізвище Алмаз(ні про який камінець не знав) та й годі.
Але перед школою мені стали втовкмачувати,що "моє хвамиліє" саме Алмазов.Це мене приголомшило -
у всіх родичів прізвища як у нормальних людей - на -о, -ан, -єць, -а, -ський,а в мене,як у якогось виродка
на -ов!Потім я з цим не нашим дорогим прізвищем мав чимало проблем і мороки.Мене питали,чи часом не
одеський я єврей(оказується в 1920-ті роки багато одеситів поміняло "ідішові" призвища на красиві ро-
сійські)? А тут знов-таки цей кіношний одесит Казімір Алмазов з "Приборкувачки тигрів"!І то ж по фільму
було його сценічне псевдо.Я так боявся,що і в армії згадають про це.Страх був недаремний.Вже на
другий день один молодий офіцер причепив мені того Казіміра.Тепер би спокійно пожити - так ні ж!
Якийсь розумник Набиктов чи Надиктов прихарлав собі моє прізвище і теперички він "певец русского
шансона Юрий Алмазов".А наскільки я розумію, я єдиний на Росію й Україну справдешній Ю. Алмазов,
а через отого шансон'є тепер загруз в інтернеті його численних публікаціях того ж самого.
З суботньою неодеською усмішкою самий український Алмазов,Юрій.

Добавлено (11.02.2012, 20:49)
---------------------------------------------
А ЗНАЄТЕ, ЯК ВАЖКО ГРАТИ В ТЕАТРІ ОДНОГО АКТОРА АБО В ЦИРКУ ОДНОГО КЛОУНА ? БАЧУ,
ЩО ЦІКАВИХ БАГАТО, А СПІЛКУВАННЯ НЕ ВИХОДИТЬ.І БАЧУ, ЩО БІЛЬШЕ СЮДИ ЗАГЛЯДАЮТЬ
ТАКИ БОГОДУХІВЦІ...

Добавлено (12.02.2012, 21:18)
---------------------------------------------
Часто можна від суперпатріотів почути,що українські прізвища чи не найстаріші в Європі,бо у багатьох реєстрах
16-17 століть майже всі записані мають прізвища.Та навряд щоб це вже були справжні прізвища - усталені родові
(фамільні)
імена,які задокументовано і які без змін передаються від батька(зрідка - матері) дітям.Якщо в реєстрі Запорозького
війська поряд стоять "Лебедь" і "Лебеденко",то напевно батько й син,і то ще не прізвища,а прозвиська.Якщо б мож-
на було в 17 віці взяти якогось,наприклад,Ведмедя,і простежити його нащадків до наших днів,то ми б побачили,як
з Ведмедя народилися Зайці,а потім вони стали Клишами,а до нас дійшли Костенки,Ковалі та інші.Такі допоміжні
факти,як іменник та сучасний масив відіменних прізвищ (Харчук,Луць,Гриценко,Нечипас й т.д.),промовляють про те,
що основний період виникнення наших сучасних прізвищ - 1750 - 1870 роки.Чимало прізвищ є колишніми народними
формами церковних православних імен,що побутували в той період або широко,або в тій чи іншій місцевості,або взагалі виникали спорадічно.Багато з них сьогодні нефахівцями не впізнаються.Наведу низку таких прізвищ.
АНАПКО,ОНОПКО ,ОПРЯ - Онуфрій
ВАКУЛА - Вукол
АНЧИПЕР,АНЦИПЕР -Онисифор
КРИСА,КРИСЬКО,КРИШТОПА - Христофор
НЕХУДА,НЕХОДА,МЕХЕДА,МИХТОДЬ - Мефодій
ПЕРХУН - Парфеній
СУПРУН,СОПРОН - Софроній
ТРОХАН,ТРУХАН - Трифон
ТЕРПИЛО,ТЕРПЕЛЕЦЬ - Трефілій
КУРИЛО,КУРИЛАС(Ь) - Кирило(Кирилл)
ЄРМАК,ЯРМАК,ЯРМИШ,ЯРМУСЬ - Єрмолай
ДОРОШ,ДОРОНЬКО - Дорофей
САМКО,СОМКО,САМУСЬ - Самсон;Самуїл(Самійло)
ПАНЬКО,ПАНЯК,ПАТЬКО - Пантелеймон;Панкрат
ШЕНДРИК,ШЕНДРЯ - Александр(Олександер)
ФІЛЬ,ХІЛЬ,ХІЛЬКО - Філімон;Філіпп(Пилип);Філон;Філарет
САЛИВОН,САЛІОН - Сілуян;Соломон
ПОЛУКАР - Полікарп
ПОЛУЯН - Полієн
ПОЛУПАН - Поліфен
САЛОВЕРА,СЕЛЕВЕРА - Сільвестр
НЕЧЕПУРА,НИЧИПОРА,НЕЧЕПАС(Ь) - Никифор(Нечипор)
БОРТКО,БОРТОК,БАРТОК- Варфоломей
ГАПОН,ГАПКО,ГОПКО - Агафон
КАСЬКО - Касіян
МАСЬ(КО),МАЦЬ(КО) - Матфей(Матвій)
ШТЕПА,СТЕЦЬ,СТЕЦЬКО - Стефаній(Стефан,Степан)
ТРОЦЬ,ТРОНЬ,ТРОНЬКО - Трофим(Трохим)
ПРОНЬ,ПРОЦЬ - Прокофій(Прокіп);Прохор(Прохір)

Звичайно,це дуже короткий перелік.Від цих форм виникло багато похідних:Гапчук,Тронченко,Маценко,Крищук тощо.