город Богодухов и в/ч 63148 - Литературная гостиная . - Форум Богодухова и В/Ч 63148
Литературная гостиная . - Форум Богодухова и В/Ч 63148


ДО "БАГДАДСКОГО ХАДЖА" ОСТАЛОСЬ:

Главная | Регистрация | ВходПриветствую Вас Гость | RSS
[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
Страница 1 из 11
Модератор форума: индус, patriot, Noris 
Форум Богодухова и В/Ч 63148 » В/Ч 63148 » Общение » Литературная гостиная . (эпиграммы, очерки, рассказы о службе и дружбе)
Литературная гостиная .
индусДата: Воскресенье, 05.02.2012, 16:23 | Сообщение # 1
СИГНАЛИСТ "ХАДЖА"
Группа: Модераторы
Сообщений: 3512
Награды: 16
Репутация: 11
Статус: Offline


годы службы 1986-88гг.
2 батарея , муз.взвод
ХАДЖА
 
индусДата: Воскресенье, 05.02.2012, 16:23 | Сообщение # 2
СИГНАЛИСТ "ХАДЖА"
Группа: Модераторы
Сообщений: 3512
Награды: 16
Репутация: 11
Статус: Offline


годы службы 1986-88гг.
2 батарея , муз.взвод
ХАДЖА
 
КАЗИМИРДата: Воскресенье, 12.02.2012, 14:34 | Сообщение # 3
Командир отдела пропаганды и агитации Хаджа
Группа: Проверенные
Сообщений: 620
Награды: 6
Репутация: 4
Статус: Offline
СИЛА ПОЕЗІЇ
байка
присвячую всім богодухівським поетам та письменникам,
які тут незабаром з'являться.Собі також.

Як і від чого нечисть та береться?
В одній сільській бібліотеці
З'являвся привид між книжками
Й прозорими руками
Гортав томи та документи,
Що й читачі та абоненти
Боялися ходити до читальні,
Щоб не нарватися на явища астральні.
Бібліотекарші,дівчата молоді,
Від страху стали бліді та худі.
Вже перебрали засоби всілякі,
Щоб збавити себе від переляку:
Приводили попа приміщення святити,
Щоб привид геть з читальні удалити,
Самі кропили стелажі й полиці,
Але нечистий тільки злиться,
ПомОвчить мить
І,як собака,починає вить.
Аж тут один поет,а я б сказав - писака,
Якусь дурницю накаляка,
Припре свій опус й ну,давай читати!
Вдають,що слухають,дівчата,
Та віднедавна стали помічати,
Що,як почне писака декламацію,
Нечиста сила зникне,заховається.
І раз,і вдуге,всьоме і вдесяте -
Щезає враз видовище прокляте.
Тоді одна,як привид завітає,
На всю горлянку ту поезію читає.
"Еге,- дівчата разом розкусили,-
В поезії,знаття,свята й велика сила,
Що навіть нечисть розбігається в ту ж мить,
А ми не знали,бідні,що робить!"
А так,ще трохи почитали
І привида не знали.

* * *

Я написав правдиві ці куплети
Для тих,кому ненавісн поети.
Нема такого в світі діла,
Щоб сила в ньому не сиділа.

Добавлено (06.02.2012, 21:19)
---------------------------------------------
БОГОДУХІВСЬКИЙ ВАЛЬС
місту , яке на два роки стало моїм, та його людям

Як метеликів зграйка у небі,
Білі в чорних цяткАх голуби.
Ледь помітне чорніє з губи,
Голуб'ятнику-хлопче,у тебе!

Ой,як птАхам захоплює серце,
Наче море,безкрайня блакить!
Неспокійно в душі твоїй спить
Те,що завтра коханням назветься.

Хай летять понад містом далеко
Просто в цю богодухівську вись,
Щоб згадав ти,хлопчино,колись
Свою юність і в холод,і в спеку!

Ти кричиш їм,махнувши рукою:
"Голуби ви мої,голуби!
Полюби ти мене,полюби,
Бо немає у серці спокою!

Полюби мене,дівчино гарна,
Й рідний мій Богодухів старий!
Свою душу,кохана,відкрий,
Щоб з тобою летіли ми парно!

Як метеликів зграйка у небі,
Білі в чорних цятках голуби
Ледь помітне чорніє з губи,
Голуб'ятнику-хлопче,у тебе.

Добавлено (07.02.2012, 12:07)
---------------------------------------------
БОГОДУХОВСКИЙ МАРШ
К багдадскому хаджу 2012 года

Там , среди полей , лесов , садов
Поначалу был я парень молодой ,
А сносил сапог три пары -
Сразу стал я дедом старым ,
Раз , два , три , раз , два , три ,
Раз , два , три !

Думал , привезли меня в дыру ,
Был уверен - здесь отанусь , я помру !
А полгода пролетело -
Стал смотреть я в небо смело,
Раз , два , три , раз , два , три ,
Раз , два , три !

Говорят , не можем мы летать,
И задача - пролететь другим не дать ,
Сами ж мы под божьим духом ,
Потому что Богодухов ,
Раз , два , три , раз , два ,
Раз , два , три !

Это было , братцы , так давно ,
И уже , казалось , стало всё равно ,
Но , как вспомним , сердце вянет ,
И сюда нас сильно тянет ,
Раз , два , три , раз , два , три,
Раз , два , три !

Добавлено (07.02.2012, 16:24)
---------------------------------------------
КОЗЛЯТНИКИ ТА ПСАРІ

байка

Десь на околиці села чи селища , чи міста
Над річкою були поляни трав'янисті,
Там комунальники заклали парк новИй,
Й потягся ввись підлісок молодий.
Але як часто в нас , на жаль , ведеться,
Робити справу починаємо від серця,
А потім все складаємо на Бога
І забуваємо в той парк дорогу.
Топтали стежку на оті поляни
Щодня двох категорій городяни:
Старі діди й бабці , що кіз там випасали ,
Та молоді псарі з собаками гасали.
Одного разу коллі чи ротвейлер ,
Неначе хтось йому втромив пропелер ,
Як заходився кози там ганяти ,
Тріпати , як ганчір'я , козенята.
Діди й бабці хазяїна укрили:
"Ах, ти , свиняче безпардонне рило !
Чому намордника ти псові не чіпляєш ,
Без поводка по парку з ним гуляєш?"
Але й псари у нас не ватою підбиті ,
А більш інтелегенти знамениті .
Той на козлятників таку роззявив пащу,
Вся їхня справа стала враз пропаща:
"Про парк згадали ви , старе лахміття ,
А не до шмиги вам , що кози нищать віття?"
Ще підійшли господарі та шавки ,
Й ну шпетити старих на всі заставки!
А тут козлятників підбігли родаки
Та узяли до рук своїх дрюки!
Й собакарі не думали сидіти ,
Та як зійшлися Одне Одного гатити!
Я перемоги не діждав моменту ,
Зате посадки знищено дощенту.
* * *

Отак у нас усе ,завжди і всюди -
Затіють добре діло добрі люди ,
Але з'являються о злій порі
Козлятники та ще до них псарі.



Добавлено (07.02.2012, 17:26)
---------------------------------------------
МУРАХИ ТА ЦВІРКУНИ

байка

Чи в книзі , чи в комп'ютері на сайті
Дізнались , дочиталися мурахи ,
Які у них достоїнства багаті ,
І що вони - славетніші комахи.
А раз найліпші - можна в світі все.
Зібрались якось на нараду
Посеред саду ,
І всяк ,що хоче , те й несе ,
Але один - Новий Мурах ,
Розумний , діловий - аж страх !
(А я б сказав , що просто жлоб),
Почухавши рукою лоб ,
Почав повчати-підбивати ,
На злодійство всіх звати:
"Оскільки нас учені похвалили ,
А байкарі героїв з нас зробили ,
То капості від нас ніхто не буде ждати ,
Ходімте на горОд цибулю під'їдати!"
І нумо за цибулю , за капусту!-
За тиждень на городі стало пусто.
Господарі не знають , що робити ,
На цвіркунів подейкують - їх бити!
Та й перепало цвіркунячій всій породі ,
Але нема рятунку на городі ,
Усохла навіть бурячина.
У чім причина?
І все ж один хазяїн додивився ,
Що друг на ворога узяв та й перевівся.
Дісталося мурахам на горіхи ,
Щоб не робили на грядкАх огріхи!
* * *
Як що всихає - вирви й подивися,
Та на невинного , не знаючи не злися.


Добавлено (07.02.2012, 21:12)
---------------------------------------------
АВГУСТ ОЧЕНЬ ЖАРКИЙ НА ПЛАЦУ
Посвящаю родной пятой батарее учебки , всем ,кто за все годы существо-
вания в/ч 63148 её прошёл,в т.ч. и Ваньке Филипу,моему односрочнику,пофигисту,
после учебки - повару,который до армии ,возможно, умел жарить ...яишницу,
родом из с.Широкий Луг Тячевского р-на Закарпатья и который и по-русски,
и по-украински говорил с сильнючим "закарпатизмом".

Август очень жаркий на плацу,
Пот течёт ручьями по лицу.
Ваня ФИлип - дед суровый
Вышел валко из столовой,
Через плац расхристанный идёт.

Из казармы, батареи-три -
Боже мой! кто вышел - посмотри!
Злой майор, такой высокий,
Видит все изъяны око,
Через плац на ФИлипа идёт!

Это сам комбат майор Рыбцов,
У него строжайшее лицо!
Иди вешайся, Ванюша!
Выймет он твою всю душу,
Через плац он на тебя идёт!

А на Рыбу Ване наплевать -
Выпускник он батареи-пять,
Он проплыл и сплюнул звонко
Не то вслед, не то вдогонку,
Даже чести дядьке не отдал!

Повезло тебе,Иванко-гад!
Знать, майор себе и то не рад -
Задолбало всё на свете,
Он тебя и не приметил -
Август очень жаркий на плацу!

Добавлено (09.02.2012, 18:08)
---------------------------------------------
БРАТИ МОРОЗИ І ВЕСНА
казка (початок)

Зацвіла черешня рано,не злякалася загрози,
Що повіє люта хвища,і повернуться морози.
Тиждень-два не зачекала,не послухалася вишні,
І змарніли-потемніли та й опали квіти пишні.
* * *
Десь всю зиму проблукали,наче збилися з дороги,
До Весни зайшли у гості,топчуть східці і пороги.
"Геть ідіть,брати Морози!" -каже їм Весна із хати, -
Бо,якщо вас запустити,ви нашкодите багато!

Зацвіли черешня й груша,одцвітають абрикоси,
Я не хочу білий іній заплести собі у коси
І не хочу,щоб у щоки ви,холодні,цілували!
Чи зими бешкетувати й залицятися вам мало?

Заблукали ви у часі гірше,ніж у темнім лісі!
Горобці,птахи сіренькі,гнізда в'ють собі у стрісі,
Повернувшися, співає в небі жайворонок дзвінко,
Я вінок сплела розкішний із нарцисів та барвінку.

Тож летіть собі на північ і мене ви не лякайте
Й у майбутнім не дурійте,добре це запам'ятайте
Що,коли минулось ваше,ви не грюкайте у двері,
Не відкрию - чую добре,не глуха бо я тетеря!"

Каже брат Мороз найстарший:"Видно,це дурна робота,
Треба нам,щоб відчинити,потрудитися до поту!
Гей,братове,нумо разом та й наляжемо плечима,
Бо із дубу кляті двері - може,впораємось з ними!"

І попадали всі троє,навалилися щодуху,
Та стоять на місці двері - ані рипу,ані руху.
"Хоч ви голови розбийте, - каже їм Весна завзято,-
А дверей не відчинити,не ввірватися до хати!"

Добавлено (12.02.2012, 14:34)
---------------------------------------------
АБОКОСИМОВІ ШКАРБАНИ
Казка з кубанського народного
побуту початку ХХ ст.За моти-
вами казки "Абу-Касимові
капці" з циклу "Тисяча та
одна ніч" та казки-поеми
Івана Франка з тією ж назвою
(уривок)

Як по правді вам сказати,
Бані ті - то чисті трати,
Ні за що грошву беруть.
Спалять там якусь колоду,
Щоб нагріти божу воду,
А з людей сім шкір деруть.

То такі московські штуки,
Що не воду гріють - руки.
Та й на біса бані ті?
Воду дома у каструлі,
Як колись в часи минулі,
Можна гріти на плиті.

Добре банились в кориті
Й тим були по горло ситі,
Та і то,якщо зима.
Літом є для того річка
Або став,або криничка,
Гарна там вода й сама.

Москалі по злій привичці
Кажуть нам:"Ну,добре,в річці
Літом,наче ті соми,
Ви хлюпочитесь по змозі.
Ну,а як же по морозі?"
- Скільки ж там тії зими!

Хай собі москаль сміється,
То вода на млин наш ллється -
Тихо сиплеться мука,
Бо із сміху вийдуть люди,
Й нас од того не убуде,
І не всохне нам рука.


1983-1985 ноябрь
ШМС 5 батарея
рота МТО
КРАСНОДАР
 
КАЗИМИРДата: Понедельник, 13.02.2012, 18:07 | Сообщение # 4
Командир отдела пропаганды и агитации Хаджа
Группа: Проверенные
Сообщений: 620
Награды: 6
Репутация: 4
Статус: Offline
АБОКОСИМОВІ ШКАРБАНИ
(уривок)

Над кубанською сагою,
Що підбилася кугою,
Чути галас,плиск води,
То дядьки станишні й хлопці,
Заповзяті риболовці,
Затягають неводи.

Є такі в нас - стануть дибки,
Як захочеться їм рибки,
Що й не знають голови,
Як засяде в думку риба,
Не давай таким і хліба,
А облиш усе й лови!

Особливо ж молодиці -
Є такі,їм риба сниться,
Будуть доти гризти вас,
Доки голову прокусять
І гризнею вас примусять
Вдовольнити їх наказ.

Та подейкувать не будем,
Що і це ті самі люди,
Може, так, а,може, ні.
Ми ж,кубанці,рибоїдні
Всі підряд - багаті й бідні,
А без риби - аж дурні!

Хоч не дуже риба вліті,
Затягають хлопці сіті -
Двоє тягнуть бредень той,
Інші збоку наганяють
Та під карчами ширяють,
Гомін,плескіт над водой!

Щось у плесі замутилось
Та важке в мотні забилось,
Мабуть,короп або сом.
Сітку вкупу нагортає,
Хлопцям руки вивертає -
Не упоратися двом.

Ось підскочили тягнути
Парубки,як дуб,могутні.
Ну-мо,хлопці,ну-мо враз!
Гарний влов уже всі чують
Та до берега прямують,
Видно,ловля - в добрий час!

Скупчилися всі юрбою,
Наче козаки до бою,
Тягнуть невід до коси...
Дома,снідавши, вдавився,
Тяжко кашлять заходився
Наш Петро Абокосим.

Що в предсмертнім переляці
Стиха б'ється у муляці?
Як сом'яча голова,
В баговинні закрутилось
І тому не дуже билось
- Й не одне, а наче два!

Рибаки, як розмотали,
Очі наче рогом стали -
Замісць сома й краснюка
Шкарбани у жабуринні,
А у них важке каміння.
От же капость, ще й яка!

Повилазили на сушу,
Всі загнули в мать і душу,
Що не треба й москаля!
А воно немов глузує -
Може,хто іще узує?
Та дві пащі вискаля!

Ось у чому тут причина!
Аж один меткий хлопчина
По своєму лобі лясь! :
"Це ж косого обувачка,
Щоб взяла його болячка,
Гепнувся і не піднявсь!"

Схвилювалася громада:
"Та за це кривого гада
Треба в вирі утопить,
А на шию - обрізани,
Хай до вечора од рана
В них по пеклу шкарботить!

Остогидлу цю паскуду
Треба до людського суду -
Ба, якого наробив!
Геть уся мотня порвалась,
Розсукалась,потріпалась.
Грім його бодай побив!"


1983-1985 ноябрь
ШМС 5 батарея
рота МТО
КРАСНОДАР
 
КАЗИМИРДата: Вторник, 14.02.2012, 20:28 | Сообщение # 5
Командир отдела пропаганды и агитации Хаджа
Группа: Проверенные
Сообщений: 620
Награды: 6
Репутация: 4
Статус: Offline
РОГАТІ ІШАКИ
байка

Один учений взяв свою дочку,
Двадцятирічну дівчину гнучку,
Поїхав з міста в батьківську станицю
Провідать родичів та дещо роздивиться.
Перед селом насаджена дубинка,
Там в спеку тирлувалась худобинка.
Побачивши оце, питає доця в тата:
"Для чого козакам так ішаків багато?
От диво - аж немає слів,
В станиці -та й табун ослів!"
У батька щелепа одвисла до землі:
"Де, доню, ти побачила ослів?
Та то ж, наскільки знаю я, корови
Сховалися від сонця до діброви!
"Оце тобі,корови та й рябі! -
Це каже доня татові й собі, -
Ще й сірі, рудуваті та моругі,
Якісь у них корови недолугі!"
"От, маєш! - аж підстрибнув тато, -
Від тебе, золотце, я дуже хочу знати,
Яку бики й корови мають масть?"
Нам нецікава відповідь, що доця дасть,
Відзначимо між іншим, так, до слова,
Цей диспут про корів та масть ослову
Відбувся на під'їзді до станиці
Серед двох мешканців кубанської столиці.
Тваринництво той батько викладав,
Ото такі знання він доньці дав,
Бо вчилася вона на третім курсі
У вищій цій аграрній бурсі
На зоотехніка, пробачте, інженера.
Корови та осли - то саме їхня сфера.
* * *
Ах, то було давно, тепер ще краще вчать -
З батькІвських гаманів грошву сучАть,
Придивишся гарненько з-під руки -
Виходять з академій віслюки.


1983-1985 ноябрь
ШМС 5 батарея
рота МТО
КРАСНОДАР
 
КАЗИМИРДата: Четверг, 16.02.2012, 00:35 | Сообщение # 6
Командир отдела пропаганды и агитации Хаджа
Группа: Проверенные
Сообщений: 620
Награды: 6
Репутация: 4
Статус: Offline
КУРОЧКА РАБІ
байка

Дід, маючи всі пільги для проїзду,
Любив туди-сюди повештатись по місту,
Та й занесло його знічев'я до базару,
Де мерехтить довкілля від товару.
Якась похаплива та гарна молодичка,
Пащекувата щебетушка невеличка,
Розкривши добре рота
(Така робота!),
Якісь цікаві яйця продавала,
Що й навіть в руки не давала,
Бо там ціна була така,
Що затремтить рука.
Усе було там честь по честі,
В інструкції казали в тексті,
Що яйця це не прОсті,
І вилупляться з них курчата,
Які у скорім рості
Та й зможуть справно розпочати
Вам яйця золоті давати.
Подумав наш дідусь:
"А я іще діждусь!"
В думках катаючи яєчка золоті,
Він гроші чи не всі дав молодичці тій.
Удома з бабою інструкцію зучали,
Та в однім пункті суперечку мали -
Під нашу квочку це яйце покласти,
Звичайну Чубатурку попільнясту,
Чи, може, треба загрянишну мамку,
Якусь легорниху чи з Індії бентамку?
Зійшлись на тім - під нашу прОсту курку,
Під нашу некультурну Чубатурку
Яйце оте поклали.
Кутючку сторожити прив'язали.
Аж третій тиждень з того дня минає,
Ні місця, ні покою дід не знає,
Та все-таки діждався в строк курчати,
З'явився золоті яєчка шанс катати.
Спливає час, росте не півник - курка,
Й не те, що наша погрібуха-дурка,
Мовчить на ймення "Ряба" діду й бабі,
То й довелось її прозвати "Рабі".
Пройшло п'ять місяців - вже Рабі молодичка,
Й ось золоте вона знесла яїчко!
У діда з бабою знов суперечка -
Де запроторити яєчко?
У банк закласти?Біженцям продати?
Днів п'ять тривали в них дебати.
Дід переміг - поніс яйце до банку,
Бо вірив їм і у небесну манку.
А Рабі що ж?Нестися не схотіла,
Бо краще, ніж натужувати тіло,
Пшеницю дзьобати, гребтися у смітті.
Більш дід не бачив яйця золоті.
А банк той незабаром прогорів,
А дід від горя мало не здурів.
Сидять удвох та дивляться на Рабі,
Та й вже не раді імпортній нахабі.
* * *
Дивилась і казала наша курка:
"Якби мені така козирна масть,
То, хоч я звусь не Рабі, Чубатурка,
А через день, а то й підряд неслась.
І хоч не золоті у мене яйця,
Я б перевершила оте одне.
А нашім дурням все дурниці сняться,
А рідне їм відстале та чудне!"



1983-1985 ноябрь
ШМС 5 батарея
рота МТО
КРАСНОДАР
 
КАЗИМИРДата: Четверг, 16.02.2012, 18:56 | Сообщение # 7
Командир отдела пропаганды и агитации Хаджа
Группа: Проверенные
Сообщений: 620
Награды: 6
Репутация: 4
Статус: Offline
ЦАП ТА ВІВЦІ
байка

Тому, хто знає, що таке вівця,
Сподобається баєчка оця.
Як люди часто жадібні й брехливі,
Так вівці поспіль дуже полохливі.
Отари водять за собою кози
На всякі кручі в грози і морози,
А попереду цап, на ньому дзвоник-тронка.
Той поводатар справу знає тонко -
Тих баранів упевнено веди,
Й дурненькі підуть, хоч куди.
От, знаючи таку овечу вдачу,
Що цапа треба їм впридачу,
Взяли цю штуку на озброєння,
Щоб бить овець на скотобойні.
В прохід вузький ідуть за цапом барани,
А той, завівши, в двері збоку стриба,
Що зараз зачиняються за ним,
А баранам та вівцям тут погибель.
Знов цап вертається надвір до загороди,
І так дурних овець до бойні водить.
Звичайно, що життя у нього панське,
Хіба що не вживає він шампанське!
* * *
Таких цапів до рук би брати,
Як Сидорову кОзу драти!
Але, на жаль, не мають вівці руки,
Робити з ними можна всякі трюки.


1983-1985 ноябрь
ШМС 5 батарея
рота МТО
КРАСНОДАР
 
КАЗИМИРДата: Воскресенье, 26.02.2012, 16:43 | Сообщение # 8
Командир отдела пропаганды и агитации Хаджа
Группа: Проверенные
Сообщений: 620
Награды: 6
Репутация: 4
Статус: Offline
Это первый этап викторины, посвящённой Дню ПВО и Хаджу-2012.Победителю-финалисту
будет вручён лавровый венок.Думаю, что, как минимум, жена оценит такую награду - на
кухне всегда пригодится.
Напишите 6 семибуквенных слов в столбик и по центру(по вертикали - 4-е буквы) прочита-
ете название одного из символов в/ч 63148,Хаджа и сайта.
1)Был,есть и будет неизбежен
2)Подразделение в/ч 63148 слева от КПП автопарка с ночлежкой и сиреной(в обиходе)
3)Наша(ПВО) цель
4)Тип насел. пункта(город,село...),давший название исторической области на северо-
востоке Украины
5)Солдатская хата
6)Включатель-выключатель
К участию допускаются все желающие.


1983-1985 ноябрь
ШМС 5 батарея
рота МТО
КРАСНОДАР
 
КАЗИМИРДата: Понедельник, 27.02.2012, 19:00 | Сообщение # 9
Командир отдела пропаганды и агитации Хаджа
Группа: Проверенные
Сообщений: 620
Награды: 6
Репутация: 4
Статус: Offline
ВЕДМІДЬ-ПОСАДНИК
байка

Коли повіяли нові вітри в лісах,
Розбестилися звірі, просто жах!
Не здатні голову собі обрати,
Бо всякий хоче кума й брата
У крісло посадити
Та павою ходити.
Як влада глянула на це верховна,
Й терпіння чаша в неї стала повна
(Не хочуть в лісі сіяти та жати),
То стала там посадників саджати
В той ліс прислали дуки та боги
Посадником Ведмедя із тайги.
Потапович Михайло звався він,
До кадрових узявся перемін:
Вовка приставив стерегти овець,
Бо Вовк - завзятий молодець,
І всім відомо - Вовк
У вівцях знає толк;
В курник призначено Лисицю
Плодити кури й іншу птицю -
Були в куми у птахівництві
Значні заслуги особисті;
Посіви доглядать послав він Гаву,
Яка весною без угаву
Усе гребеться,
Що там і як на ниві,дізнається;
А до зерна та до сінних тюків
Призначено двох Сірих Пацюків;
А на всевидяще, всечесне око
Поставлено Сороку.
Аж обертом пішли діла у лісі
- Нема ревізій та комісій,
Бо комісар усім Ведмідь,
Кує там золото і мідь,
А накує, то вернеться додому,
Дасть місце братові свойому.
* * *

Кричать:"Брехня! Такого не буває!
Далеко так не їздять Ведмеді!"
А я скажу - як ні грецця немає,
Чого б голодний я в тайзі сидів?
Ця байка зовсім не про кілометри,
Одне питання - скільки можна жерти?

сицю


1983-1985 ноябрь
ШМС 5 батарея
рота МТО
КРАСНОДАР
 
КАЗИМИРДата: Понедельник, 05.03.2012, 20:59 | Сообщение # 10
Командир отдела пропаганды и агитации Хаджа
Группа: Проверенные
Сообщений: 620
Награды: 6
Репутация: 4
Статус: Offline
ВІД СХІДНОЇ ДІЯСПОРИ - УКРАЇНІ
З ЦИКЛУ "ЛЬВІВСЬКІ СОНЕТИ"
3. ЛИЧАКІВСЬКИЙ ЦВИНТАР

Усіх й усе цей цвинтар помирив:
Лілей холодність і горіння маків,
Плющ і дерева, наших і поляків,
Навіки-вічні тишею покрив.

Могили, склепи, квіти і кущі -
Усе напівживе і напівмертве.
Лежать уряд мучителі і жертви,
Хто підставлявсь і хто давав лящі.

І лиш пташок серед гілля щебече,
По вулиці трамвай простугонів
Та вітер дуба тріпонув за плечі.

Але, здається , дух минулих днів
Мене полює,наче вчений кречет,
Що, сидячи у клітці, зголоднів.
30.06.2004


1983-1985 ноябрь
ШМС 5 батарея
рота МТО
КРАСНОДАР
 
КАЗИМИРДата: Вторник, 06.03.2012, 15:13 | Сообщение # 11
Командир отдела пропаганды и агитации Хаджа
Группа: Проверенные
Сообщений: 620
Награды: 6
Репутация: 4
Статус: Offline
ШАКАЛИ НА БАШТАНІ

присвячую всім , хто
знається на баштанництві
і хто любить кавуни та дині

Відомо добре,що вовки й шакали
До кавунів і ласі і охочі,
Й коли баштан де розшукали,
Туди вчащатимуть щоночі.

Одного разу закубанські хуторяни
Облюбували серед лісу дві поляни
Та й розорали землю під баштан,
Поставили для сторожа балган
Із сподіванням на врожай вони
Посіяли там дині й кавуни.
Доклавши праці до землі чимало,
Надію на віддачу гарну мали -
Ще навіть липень-місяць не настав,
А кавунів хтось наче накатав.
Про те дізналися шакали в лісі,
До людського баштану добулися,
Ковтнуши апетитної слини,
Та й нумо прогризати кавуни!
Сірко та сторож їх ганяти не встигали -
Нема паскуднішого звіря, ніж шакали.
Селяни бачуть - це не діло, а дурниці -
Попсовано і кавуни, і кавуниці.
Та сторож придивився і відзначив -
Чи то такі паскудники ледачі,
Чи то дурні, чи до набігів скорі,
Бо кавуни жеруть лиш тонкокорі.
На другий рік отак усі сказали:
"Цікаво, що заходяться шакали,
Як товстокорі ми посіємо сорти?
Хай погризуть, щоб їх взяли чорти!"
Врожай намітився не гірший за торік -
Як тих м'ячів накатано на тік.
Ізнов підступні й капосні шакали
Із лісу на баштан скакали.
Та не щодня бридня! -
Гризе уся шакаляча рідня,
Але солодкого осердя все катма,
Хоч зуби здуру поламай!
Піймавши облизня, сказали:"От гидота,
Оцим бридким хіба спаскудить рота.
Уже й достигле - стиснеш, так рипить,
Але справжнісінька суцільна гидь!"
* * *

В цій хуторянській байці-пасторалі
Є не одна, а цілі дві моралі.
На всякі підступи є хитрощі та розум,
Які запобіжать любу біду й загрозу.
А друге - як не йме ні зуб, ні око,
І все тобі, на жаль, виходить боком,
Не значить, що осердя в тім немає.
Затям це всяк, хто облизня піймає!


1983-1985 ноябрь
ШМС 5 батарея
рота МТО
КРАСНОДАР
 
КАЗИМИРДата: Среда, 09.05.2012, 07:38 | Сообщение # 12
Командир отдела пропаганды и агитации Хаджа
Группа: Проверенные
Сообщений: 620
Награды: 6
Репутация: 4
Статус: Offline
* * *
В степу чорноморськім нема прохолоди,
І губи скропити криниці нема,
Простягся солоний згори і досподу
З Одеси в степи Хаджибейський лиман.
Упав біля нього на маки червоні
Кубанський хлопчина, козак молодий,
І тягне на плескіт обидві долоні,
Так хочеться пити - шукає води.
Маленьким від прадіда слухав переказ,
Що йшли козаки відсіля на Кубань -
Прабатьківський край дарував йому спеку,
Убивши осколком мільйон сподівань.
До нього схилилась стеблина тоненька,
На ній як перлини краплини роси,
Йому ж уявляється - то рідна ненька,
А в неї на віях тремтять дві сльози.
Він лагідно руки підносить до неї
І змахує сльози в матусі з очей...
Від крові червона вода в Хаджибеї,
І рана смертельна під серцем пече.
А чайка у небі так жалібно скиглить,
Аж крик той чаїний за душу бере!
Та як не ридать - молоде, недостигле,
Як вдосвіта зіронька,гасне та мре.


1983-1985 ноябрь
ШМС 5 батарея
рота МТО
КРАСНОДАР
 
КАЗИМИРДата: Среда, 09.05.2012, 16:30 | Сообщение # 13
Командир отдела пропаганды и агитации Хаджа
Группа: Проверенные
Сообщений: 620
Награды: 6
Репутация: 4
Статус: Offline
У войны на всё дурной резон.
Проку не ищи в ней, хоть убей!
Чтоб на дым не поменять озон,
Посылайте в небо голубей!
Если вдруг в тебя вселилась злость,
Не спеши, мой друг, остановись,
На мгновенье всё с души отбрось,
Посмотри в небес бескрайних высь.
Там увидишь солнце и в слегка
Сероватой дымке синеву.
На ветру качаясь, облака
Дружелюбно в даль тебя зовут.
Улыбнувшись,им махни рукой
И очами небо обними,
Сохрани на всей Земле покой,
Чтоб смеялись женщины с детьми.

* * *

"Ну чим журитися тобі,
Моя сусідонько Маріє?
Ти з трьох синочків-голубів
На двох не втратила надію.
А в мене троє з чотирьох
Лягли навік в краях далеких,
Як цвіт на яблунці посох
Від суховію та від спеки!"

"Ой, Галю, кумонько моя,
Хіба один - то не з-під серця?
З мого гніздечка ластів'я
Не защебече, не озветься.
Якби і більше, ось диви,
На двох руках аж десять пальців,
Чи ти даси бодай один
Відгризти першому собаці?"

КОЛИСКОВА

Ой позіхуні, моє дитятко,
Нічка надворі, требонька спатки.
Ой люлі-люлі, спи, соколятко,
Важко нам буде жити без татка.
Татко загинув десь серед бою,
Тяжко нам в світі буде з тобою.
Та не журися, синку рідненький,
Дам тобі раду я,твоя ненька.
В пір'ячко гарно, пташко, вбирайся,
З радістю, щастям тільки і знайся.
Виростуть, сине, крилонька в тебе,
Знайти могилу батькову треба.
Сядеш на вишню чи на калину:
"Маєш, мій тату, гарного сина!"
Ой люлі-люлі, моя дитино,
Спи, моє серце, й я теж спочину!

ЛІТО 1942- го

Сонце таке скажене -
Літо своє бере,
Як в керогаз фатажену*
Хтось не жаліє, ллє.
Збиті у пил дороги -
Наші ідуть на схід.
Ратиці, колеса, ноги,
Море нещасть і бід.
Також ідуть на південь -
В гори і Туапсе.
Сонце у куряві блідне,
П'яно кліпа на все.
Стогнуть земля і люди,
Всесвіт, як лист, дрижить.
Як воно далі буде?
Як далі в світі жить?
------------------
*фатажен(діал.,з франц.) - гас

ВАСИЛІ

Було у мене рідних двоє
Дядьків, й обидва Василі.
Коли вони пішли до бою,
То стало сумно на селі.
Один такий був танцюристий
Стрункий чорнявий молодик,
Мав душу, як криниця, чисту
Та манівцями не ходив.
Якби усе вам розказати!
Але я слів не доберу,
Його любили батько й мати,
За нього - думав я - помру!
А другий був Василь русявий,
Як та пшениця,голова.
Лилося з нього наче сяйво,
Як мед з горіхами - слова.
А як заграє на баяні
Русявий дядько мій Василь,
Усі підряд - тверезі, п'яні -
Не мали втриматися сил.
Один поранений на Ворсклі,
А другий - начеб на Сулі,
Ще й не такі уже й дорослі
Мої обидва Василі.
Писали нам, що все прекрасно,
Що рани мають зарости.
Та материнські сльози рясно
З очей лилися на листи.
Європа глухла ще від грому,
Горіло майже пів-Землі,
Як несподівано додому
Дядьки вернулись, Василі.
Чорнявий став, як лебідь, білий,
Русявий зовсім полисів.
Та серце в мене заболіло,
Аж з болю я додолу сів:
Що на баяні грав - каліка,
Немає правої руки.
Замовкла музика навіки,
Я чув, як каркають круки.
Аж ось і другий встав - і, Боже!
Мій рідний дядько без ноги!
На мить я втратив розум, може,
Здалося, біс радів:"Ги-ги!"
Змахнув з очей сльозу прокляту
І проковтнув усі слова,
Утретє, вп'яте і вдесяте
Дядьків рідненьких цілував.

ИЗМЕНА

У паренька к войне минувшей счёты,
Они большие, верьте мне, весьма -
Когда пришла победная весна,
И заросли в горах травою дзоты,
Ему увидеть не пришлось отца.

Ведь от него недавно из Берлина
Хоть и нечасто, всё же письма шли
И утешали парня как могли,
Но отцвела под хатою калина,
Отец вернулся сыну только в сны.

О нет! И пули, и осколки мимо,
Его не тронув, пролетели все,
Хотя не раз на волоске висел
От смерти лютой зримо и незримо,
Но, выжив в пекле, он пропал совсем.

Ну, что б такого рассказать мальчишкам?
Не зная правды, что-нибудь соврать?
Но покачала головою мать:
"Все небылицы - это, парень, слишком,
Терпи, сынок, будь честным до конца!"

И вот письмо! На штемпеле - "Мерефа"-
Предместье Харькова, спокойный городок,
И вдруг в глазах поплыл знакомый слог,
Но не слеза для чтения помеха -
Холодным ветром дунуло от строк.

Он Родину не предал - предал сына.
Ну, как теперь, скажите, парню жить?
Во лжи вокруг да около кружить?
Чем пред отцом родная мать повинна,
Что он теперь с другой спокойно спит?

Соседка нежно обняла парнишку:
"Теперь ты точно полусирота,
Но пусть не очень радуется та,
Видать, у тётки подленький умишко,
Что совесть всю сожрала красота!"

Уткнувшись в сено, чтоб никто не видел,
Украдкой плакал тихо паренёк:
"О, лучше бы вернулся ты без ног,
Чем больно так, безжалостно обидел,
Измены подлой преподнёс урок!"


1983-1985 ноябрь
ШМС 5 батарея
рота МТО
КРАСНОДАР
 
КАЗИМИРДата: Среда, 09.05.2012, 21:59 | Сообщение # 14
Командир отдела пропаганды и агитации Хаджа
Группа: Проверенные
Сообщений: 620
Награды: 6
Репутация: 4
Статус: Offline
* * *
Над Великой Русскою равниной
Рассекает "Мессер" тишину.
Завтра я, родные, вас покину,
Окунусь в проклятую войну.
Вам признаюсь честно и открыто -
Погибать не хочется совсем,
Но земля воронками изрыта,
Выстоять - проблема из проблем.
Не из тех, кто прячется за спины,
Не боюсь за вас упасть в бою,
Но дойти с победой до Берлина
Я мечтать ведь тоже не боюсь.
Так вернуться хочется додому,
Вас живых к своей груди прижать
И, упав на свежую солому,
Первый раз украдкой зарыдать.


1983-1985 ноябрь
ШМС 5 батарея
рота МТО
КРАСНОДАР
 
индусДата: Вторник, 29.01.2013, 03:20 | Сообщение # 15
СИГНАЛИСТ "ХАДЖА"
Группа: Модераторы
Сообщений: 3512
Награды: 16
Репутация: 11
Статус: Offline
(воля автора остаться инкогнито)

Баллада про мат.

Многое мне в жизни удавалось,
Был ракетчик и учил матчасть,
Мат успешно вЫучил, остАлось
ВЫучить технИческую часть.

ГдЕ теперь любИмые предмЕты ?
ЛОгика, истмАт и диамАт...
В памяти остАлись эполЕты,
ПлЮс диплом и трЁхэтажный мат.

Я ведь человек не эпатАжный,
Важные делА идут на лад,
Если применЯешь двухэтАжный,
РЕзкий тон и трЁхэтажный мат.

МОжет мат и стрЕсс и степень стрАха
ЛУчше, чем психОлог, излечИть,
Жизнь прожить и крУто и с размАхом
МОжно, если мАты изучИть.

В рУсском языкЕ нельзя без мАта,
Мат теперь и спрАвка и печАть,
НАдо за прилИчную зарплАту
ВсЕх детишек мАту обучАть.

С вАжным солидАрен постулАтом -
ШАхматы - прекрАсная игрА...
КрЫть партнёра нУжно только мАтом,
С вЕчера, но мОжно и с утрА.

БЫстро покидАет поле бОя
Тот, кто матерИться не мастАк,
ВЫиграть сражЕние любОе
Можно, зная мАтрицу атАк.

КрУче мат логИческой фигУры,
ЗнАют наши хлОпцы-казакИ,
СрАзу, после брАнной процедУры,
ШАнсы на побЕду высокИ.

МнОго слов крАсивых, очень вАжных,
СлОжено в словЕсный небоскрЁб...
ШИфр из матюкОв многоэтАжных
ДАже понимАет долбоЁб.

ВсЯ планета слОвно поле брАни,
СрЕдний палец сОгнутой рукИ...
ТОлько в школе, жАль, и в ресторАне
Не звучат сегОдня матюкИ.

Жизнь без мата кАжется мне тУсклой,
СпОр здесь бесполЕзен, как и тОрг.
Если будет мАт звучать по-рУсски,
ВЫзовет он рАдужный востОрг.

СлЫшу ежеднЕвно от сосЕдей
РУгань и отбОрный русский мАт,
В свЕтской и изЫсканной бесЕде
ДрУжен с матом кАждый дипломАт.

ДАже мои мУдрые собАки
ВЫучили чЁтко слово "блЯть"...
ВсЕх прохожих мИмо и соседей
НрАвится собАкам оскорблЯть.

ТрУдно мне и дЕнь прожить без мАта,
КАждый час люблЮ я поминАть -
ВлАсть, попов и бОжьи каземАты,
ВсЕх святых и дАже бога мАть.

P.S.
Есть таки однО святое мЕсто...
ТАм не популЯрен грубый мАт.
ТАйна всем извЕстна повсемЕстно -
ФОрум БогодУховских солдАт !


годы службы 1986-88гг.
2 батарея , муз.взвод
ХАДЖА
 
КраеведДата: Среда, 04.09.2013, 11:48 | Сообщение # 16
Рядовой
Группа: Проверенные
Сообщений: 13
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
Молчат Богодуховские литераторы. Не просвещают наш славный форум. А когда-то литература туго была тут заплетена с жизнью. Спасибо интернету мы знаем, кое-что о Мыколе Хвилевом, самом талантливом и самом неоднозначном писателе Слобожанщины начала прошлого века.

Будущий прозаик и поэт родился в Сумской области в селе Тростянец 13 декабря (1 декабря по старому стилю) 1893 года. После обучения в Богодуховской гимназии, откуда он ушел после 4 класса (в 16 лет).
Дату рождения не выбирают, а дату смерти он выбрал сам.


Субботним утром 13 мая 1933 года он обзвонил своих друзей и пригласил их к себе домой. Поводом стало, как литератор объяснил им, желание прочесть некоторые отрывки своего нового произведения. Они начали собираться уже через несколько часов – его былые «пролетарские» товарищи по ВАПЛИТЕ. Все началось с чаепития: гости и хозяин с женой весело разговаривали, рассказывали анекдоты, читали стихи и пели песни. Все гости немного выпели, сам же Хвылевой рассуждал о любви к жизни, о ее красотах. В разгар обычных для тех лет писательских посиделок Хвылевой объявил, что сейчас познакомит публику со своим новым произведением. Через несколько минут из кабинета писателя послышался выстрел. На полу лежал пистолет, награда в честь 10-летия ЧК-ГПУ, а на столе записка. (http://ukraine.ui.ua/ukrainskaya-literatura/nikolay-hvylevoy)

Чекист-литератор Хвилевой страдал раздвоением личности. Новелла "Я (Романтика)» свидетельство тому. И одна из личностей была сумасшедшей, а другая- гениальной. Главный герой новеллы – чекист, который ради революционных идеалов приговаривает собственную мать к расстрелу. Новелла написана в 1919 году (год вступления Хвылевого в компартию), и в ней писатель донес до читателей свою четкую позицию: революция не принесла обещанного, она, заставляя человек разрываться между двумя совершенно разными мирами, не приносит ничего, кроме горя и боли утрат. Чекист из произведения не имеет имени – он безлик, у него нет индивидуальности, а значит, нет и души, и только страшный поступок заставляет его вспомнить, кто же он. И задуматься стоила ли революция жертв воложеных на её алтарь?


Сообщение отредактировал Краевед - Среда, 04.09.2013, 11:52
 
СофонийДата: Четверг, 30.01.2014, 11:57 | Сообщение # 17
Рядовой
Группа: Проверенные
Сообщений: 15
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
КАЗИМИР, прочел стихи. От где агитация и пропаганда. Давно так сильно меня не пропагандировали.
Воистину:
Есть таки однО святое мЕсто...
ТАм не популЯрен грубый мАт.
ТАйна всем извЕстна повсемЕстно -
ФОрум БогодУховских солдАт !
 
КраеведДата: Вторник, 11.02.2014, 18:41 | Сообщение # 18
Рядовой
Группа: Проверенные
Сообщений: 13
Награды: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
Софоний, ты прав тут не матерятся,может быть поэтому так редко заходят сюда.
А на самой толстой гилке хоть и не матерятся, но лучше б матерились, може.
А то там миротворцев развелось бдльше чем юзеров, прямо как мощкара перед дождем.

Тут больше кислороду. И умничать никто не мешает. Как и на моей исторической ветке можно молоть всякую всячину:
Когда-то Гейне ненароком и, вероятно, наугад назвал историка пророком, предсказывающим назад»


А тут ещё вольготнее, какой с поэта спрос, с него только балалайка.
Вот меня все время интересовал вопрос почему была ВОСР, и кому от неё стало лучше?
И ось, наприклад:

В те годы дальние, глухие,
В сердцах царили сон и мгла:
Победоносцев над Россией
Простёр совиные крыла,
И не было ни дня, ни ночи
А только — тень огромных крыл;
Он дивным кругом очертил
Россию, заглянув ей в очи
Стеклянным взором колдуна.
……………………………………………………
Колдун одной рукой кадил,
И струйкой синей и кудрявой
Курился росный ладан… Но —
Он клал другой рукой костлявой
Живые души под сукно.

Поэт нашел крайнего, так ли это неизвестно, зато красиво?
 
СофонийДата: Пятница, 28.02.2014, 02:27 | Сообщение # 19
Рядовой
Группа: Проверенные
Сообщений: 15
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
В ПАМ'ЯТЬ ПРО ЗАГИБЛИХ НА МАЙДАНІ

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову вже ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині ти будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну.
Вона, як і ти, була в мене одна.

Автор невідомий
19 лютого 2014

Додано (28.02.2014, 02:27)
---------------------------------------------
Аминодав Пейсахович Шполянский, Елисаветград

1917

Какой звезды сиял нам свет?
На утре дней, в истоках лет,
Больших дорог минуя стык,
Куда нас мчал лихой ямщик?
Одним черед. Другим черед.
За взводом взвод. И -- взвод, вперед!
Теплушек смрад, махорки дым.
Черед одним. Черед другим.
Один курган. Другой курган.
А в мире ночь. Седой туман.
Протяжный вой. Курганов цепь.
Метель. Пурга. Татары. Степь.

Сообщение отредактировал Софоний - Суббота, 22.02.2014, 18:40
 
КазимиртойсамийДата: Вторник, 11.03.2014, 21:08 | Сообщение # 20
Рядовой
Группа: Проверенные
Сообщений: 14
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
Цитата Софоний ()
прочел стихи. От где агитация и пропаганда. Давно так сильно меня не пропагандировали.
Воистину:
Есть таки однО святое мЕсто...

Так це не мій вірш, а Сашка Індуса!
 
индусДата: Вторник, 11.03.2014, 21:57 | Сообщение # 21
СИГНАЛИСТ "ХАДЖА"
Группа: Модераторы
Сообщений: 3512
Награды: 16
Репутация: 11
Статус: Offline
Казимиртойсамий, Юрію це вірш не мій перед віршем у дужках є зауваження автора я не можу порушувати прохання автора

годы службы 1986-88гг.
2 батарея , муз.взвод
ХАДЖА
 
КазимиртойсамийДата: Среда, 12.03.2014, 21:51 | Сообщение # 22
Рядовой
Группа: Проверенные
Сообщений: 14
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
индус, Пардон! ....Обмишулився! ..Автора знаю!
 
Форум Богодухова и В/Ч 63148 » В/Ч 63148 » Общение » Литературная гостиная . (эпиграммы, очерки, рассказы о службе и дружбе)
Страница 1 из 11
Поиск:

Copyright MyCorp © 2006