город Богодухов и в/ч 63148 - Каталог статей
Фотоальбом

Категории раздела
Мои статьи [9]
В/Ч 63148 [14]
Статьи сослуживцев

Мини-чат

Наш опрос
Уважаемые друзья, где Вы проживаете?
Всего ответов: 1564

Главная » Статьи » В/Ч 63148

вистава в одній дії за мотивами української народної казки "Бичок смоляний бочок"

 

      

         Бичок смоляний бочок

                           I картина

 

( Ширма має вигляд української хати сформованої з українських рушників з притаманним візерунком що символічно передає тему дороги і всього того що бачать мандрівники-чумаки на своєму шляху. Обабіч ширми стилізовані колеса які мають обертатися навколо своєї осі. В глибині ширми на другому плані чорний фон на ньому підвішені хмарки. Лунає ритмічна музика  Ведучий:  Ой, Десь дуже далеко  там де сідає сонце.  Серед гір  Карпатських  живуть добрі та веселі люди .

(над ширмою з’являються долоні ритмічно плескаючи, виходить актор Петро танцює)  

 

За весною літо

За зірками вітер

За горами гори

Щоб не знали горя

Заплетемо у вінок

Будьте всі здорові

 

Ой ви добрі люди

Хай вам щастя буде

Ніжками дрібненько

Щоб було хутенько

Затанцюємо танок

З піснею гарненько (далі запально танцює)

                                                           

 

                                                                  І І картина

Петре: (звертаючись до глядачів) Доброго дня вам дітки! От молодці які ви веселі. Давайте будемо знайомиться . Мене звуть Петро, а вас як звуть? О як вас всіх багато. І Сашко, Андрійка, Микитка, Настуся Олена  А прізвище у вас яке От у мене прізвище  Гопля . Тому що я весь час кажу Гопля щоб не зробив. От дивіться (робить танцювальне «па» і вимовляє Гопля!) Або так. Давай руку (комусь подає руку для привітання й знову каже Гопля ! )  А разом зі мною  плескає в долоні над головою (діти повторюють з вигуком Гопля!)  Тож у кожної людини є своє ім’я є воно й у нашої країни де ми всі такі різні живемо, і звуть нашу країну як? (Україна) А прізвищ в неї багато Красива, Рідна, Велика, Любима. І кожний хто живе тут називає її по своєму . Всяк старається зробити щось корисне і для себе і для тих хто живе поруч. Я наприклад роблю іграшки й забавки для діточок. Подорожую дорогами на ярмарок й багато чого бачу        (десь далеко лунають звуки трембіти)

. Чуєте?

Петре:  Гопля! Чуєте? Настав час збиратися та їхати на ярмарок.

А ви дітки хочете зі мною поїхати? ( у залі відповідають)

А може ви ще маленькі?  (відповідають) От і добре Тоді поїхали

    Було в мене замість коней аж чотири воза

    З цим добром я ледь проїхав далі свого носа 

   

     Вози гарні нові файні ще б колеса були

    Десь ми з кумом ці колеса у шинку забули

  

    Ми шукали ті колеса з вечора до ранку

    Опинились біля хати тещиного ґанку

 

    От ще горе нас спіткало краю нема лиху

    Люди добрі  пожалійте вже нам не до сміху  

 

    Нема того нема цього за що те придбати

    Придбай куме  краще розум щоб не бідувати

    Ой я піду до базару розуму купити

                Як би свою головоньку десь не загубити

 

 (Весело  танцюють у фіналі разом кажуть «Гопля»  )

Петро: Якось трапислась зі мною отака історія. Зібрався я якось їхать на ярморок. Покидав у воза мішки з своїм товаром та поїхав (чути гомін пташок у лісі) Їду собі слухаю як пташки співають Зозуля питає (кукує як зозуля ) Де був Де був, а соловейко відповідає Піймав піймав піймав трёх трёх трёх. І тут чую у горі десь на старому дубі сидить ворона і до мене каже. Каррр! Той, хто їде у возі по кривій дорозі. Шоб не на каракать буде плакать. Тьфу.  на тебе. А вдарило б на тебе з ясного сонця! От ворона навіжена думаю . Чи може мені у голову сонце так напекло, що ворона зі мною розмовляє .  Як би там не було приїзджаю на ярмарок, бачу. Людей як огіркив на городі. От і добре. Я до мішків, а їх нема а посеред воза отака діра (показує рядно з великою діркою)

 

                                                ІІІ картина

Петро: От біда. Тепер будемо тут нудьгувати.

(з-за ширми чути лайливий голос Баби)

Баба: Я тобі понудьгую пройдисвіт.

Петро: (переляканий)Хто це?

Баба: Ач який нахаба. Ти що геть глухий?

Петро: (пошепки) От дивина.

( з острахом дивиться навкруги десь з низу здивований дістає золотаву торбинку  )

Петро: А це що?

Баба: Ви що показилися а? (Петро з переляку кинув торбинку)Ой. Щоб тебе швидкою Настею зносило…

Петро: Що ж воно таке. Ще й лається … (з острахом знову піднімає торбинку дивиться на неї читає напис «КАЗКА»)                                                      

Петро:Подивимось (розмотує мотузку на торбі й витрушує її )

Баба: А-а-а-а (Василь кидає торбинку зразу ж з-під ширми виринає Баба і починає свою «скоромовку» без упину) Ти що пришелепуватий? Бодай я тебе вхоплю за щось відшмагаю як слід невіглас. Стару Хвиську так жбурляти об землю. Мені все болить хоч кричи. Я й так хвора жіночка, а тут до тебе ніякої пошани кинув мене у торбину і тішиться  собі… потвора!!! Ти хто?

Петро: (переляканий) Петро. А ви хто?

Баба: Я не те що аби хто зна що

           аби що казна що… і навіщо ти мене в мішок посадив чудовисько!!!

Петро: Це не я.

Баба: А хто?

Петро: Дід Піхто.

Баба: Мій дід?!!! Де він? Зараз я йому заціджу по потилиці. Нахаба, потвора. Хай би йому жаба ногу віддавила.

Петро: Бабусю годі вже лаятися. Помовчте хоч трішечки. За це я для вас що хочете зроблю.

Баба: Ач який підлабузник. А що ти вмієш?

Петро: Все. От що ви хочете?

Баба: (пом’якшено) Тю, та все мене є…О! То зроби мені той… Бичка.

Петро: Бабусю та що ви.  Як я вам того бичка зроблю .

Баба: Всі ви однакові (кривлячи) бе- бе- бе- бе- бе- бе ебе , а як до діла всі в кущі. А де мій дід сховався? (Василь жме плечима) А ну ж бо піду його пошукаю. Діду, діду. (хутко зникає за ширмою)

Петро: От діду пощастило. Треба його дітки розшукати. Може просто покличемо. Давайте всі разом зі мною голосно Ді-ду.( у залі допомагають)  

Дід: (десь далеко лунає голос діда Піхто) Агов!

Петро: Здається мені він десь у нашій торбинці.  А ну ж бо(бере торбинку й починає її трусити здіймається гуркіт актор кидає мішок й ховається)

Дід: Ой боже. (з’являться з під ширми) Фу-у-у-у.

Петро: А ось і дід. Я схожий на нього? (діти відповідають «ні» Петро одягає довгі вуса)  А так? Так що ви діду кажете?

Дід:Ой як я вам всім вдячний врятували мене з цього смердючого мішка. А де моя квітонька, деж ти моя соковита вишенька.

Баба: А-а-а! Людоньки добрі дивіться ось де він пройдисвіт. (дід намагається щось сказати)  Ти що ховаєшся від мене? А ну зроби  мені Бичка!!!

Дід: Та зроблю, зроблю моя зіронька.  Ти тільки помовчи хоч трішки. Ось дивись. (мовчки плює на долоні бере за мотузку (на мотузці контр вантаж що би легше було держати),

Відійди он туди уводить бабу за ширму (баба щось хоче сказати  смикає один раз чути дзвіночок, діти рахують до трьох другий раз смикнув  з’являється бичок і голосно мукає)

Категория: В/Ч 63148 | Добавил: индус (05.04.2012)
Просмотров: 626 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Copyright MyCorp © 2018